ниючий
НИЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нити. Він здавався їм невтомним, бо ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, - буде йому дуже тяжко (Гончар, III, 1959, 103); В ці хвилини Даша забуває про ниючий біль у серці (Жур., Вечір.., 1958, 207); В яру залунав новий ниючий і пекучий спів. Дівча співало про себе (Вас., І, 1959, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ниючий | ниюча | ниюче | ниючі |
Родовий | ниючого | ниючої | ниючого | ниючих |
Давальний | ниючому | ниючій | ниючому | ниючим |
Знахідний | ниючий, ниючого | ниючу | ниюче | ниючі, ниючих |
Орудний | ниючим | ниючою | ниючим | ниючими |
Місцевий | на/у ниючому, ниючім | на/у ниючій | на/у ниючому, ниючім | на/у ниючих |