норовитися
НОРОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. норовляться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (Кроп., II, 1958, 328); Біля липи, чогось вивертаючи голову, норовилась однорога червоно-бура корова, а її уперто тягнув на себе підпилий Шмалій (Стельмах, І, 1962, 135); // Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину). Він загрожував, норовився, опинався, але з ним коротко й переконливо поговорив дід Яруга, і Філька мовчки пішов з комуни (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 285); Чи вийдуть люди з серпами, косами та до панських машин? Чи норовитимуться, як по весні..? (Смолич, Мир.., 1958, 174).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовлюся | норовимося |
2 особа | норовишся | норовитеся |
3 особа | норовиться | норовляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовитимуся | норовитимемося |
2 особа | норовитимешся | норовитиметеся |
3 особа | норовитиметься | норовитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | норовився | норовилися |
Жіночий рід | норовилася | |
Середній рід | норовилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | норовмося | |
2 особа | норовся | норовтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | норовлячись | |
Минулий час | норовившись |