нотабль
НОТАБЛЬ, я, ч. У феодальній Франції - член особливого державного дорадчого органу, що призначався королем з найвпливовіших представників дворянства, духовенства та вищого чиновництва.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нотабль | нотаблі |
Родовий | нотабля | нотаблів |
Давальний | нотаблеві, нотаблю | нотаблям |
Знахідний | нотабля | нотаблів |
Орудний | нотаблем | нотаблями |
Місцевий | на/у нотаблі, нотаблеві | на/у нотаблях |
Кличний | нотаблю | нотаблі |