обмитий
ОБМИТИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до обмити. Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (Н.-Лев., І, 1956, 73); Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (Чорн., Визволення, 1949, 131); Левкові добре було: був і обмитий, і обпатраний, щонеділі була й сорочечка біленька, і буханець м 'якенький (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Вже були "обмиті" капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів (Рибак, Час.., 1960, 17); // обмито, безос. присудк. сл. Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою (Фр., VI, 1951, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмитий | обмита | обмите | обмиті |
Родовий | обмитого | обмитої | обмитого | обмитих |
Давальний | обмитому | обмитій | обмитому | обмитим |
Знахідний | обмитий, обмитого | обмиту | обмите | обмиті, обмитих |
Орудний | обмитим | обмитою | обмитим | обмитими |
Місцевий | на/у обмитому, обмитім | на/у обмитій | на/у обмитому, обмитім | на/у обмитих |