обов'язок
ОБОВ'ЯЗОК, зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов 'язку віддати працю свого життя.. простому народові (Фр., І, 1955, 31); Праця в СРСР є обов 'язком і справою честі кожного здатного до праці громадянина (Конст. СРСР, 1963, 5); Обов 'язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо (Кучер, Голод, 1961, 342); // перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін., що визначаються відповідним званням, посадою, родинним станом тощо. Тепер він вже мав обов 'язки - його посилали пасти корови (Коцюб., II, 1955, 307); Старшина Багіров тим часом виконував обов 'язки командира взводу, а потай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (Гончар, III, 1959, 237).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обов'язок | обов'язки |
Родовий | обов'язку | обов'язків |
Давальний | обов'язкові, обов'язку | обов'язкам |
Знахідний | обов'язок | обов'язки |
Орудний | обов'язком | обов'язками |
Місцевий | на/у обов'язку | на/у обов'язках |
Кличний | обов'язку | обов'язки |