обронювати
ОБРОНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИТИ, роню, рониш, док., перех., рідко. 1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе. Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 475); Сонце світ закрило, І дерево.. Листя обронило (Рудан., Вибр., 1937, 261).
2. перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання).
Обронити слово (фразу) - сказати, промовити що-небудь. За весь час, що тяглася нарада, вона не обронила жодного слова про роботу своєї бригади (Панч, II, 1956, 482); - Це почалось учора, коли ти за сніданком обронила оту фразу (Головко, І, 1957, 474).
3. Опускати, схиляти. Лук 'ян обронив патлату голову на сухі груди (Панч, Синів.., 1959, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обронюю | обронюємо |
2 особа | обронюєш | обронюєте |
3 особа | обронює | обронюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обронюватиму | обронюватимемо |
2 особа | обронюватимеш | обронюватимете |
3 особа | обронюватиме | обронюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обронював | обронювали |
Жіночий рід | обронювала | |
Середній рід | обронювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обронюймо | |
2 особа | обронюй | обронюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обронюючи | |
Минулий час | обронювавши |