обрятований
ОБРЯТОВАНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до обрятувати. Обрятовані від огню сніпки вимолотили (Коцюб., І, 1955, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрятований | обрятована | обрятоване | обрятовані |
Родовий | обрятованого | обрятованої | обрятованого | обрятованих |
Давальний | обрятованому | обрятованій | обрятованому | обрятованим |
Знахідний | обрятований, обрятованого | обрятовану | обрятоване | обрятовані, обрятованих |
Орудний | обрятованим | обрятованою | обрятованим | обрятованими |
Місцевий | на/у обрятованому, обрятованім | на/у обрятованій | на/у обрятованому, обрятованім | на/у обрятованих |