обірванець
ОБІРВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. - У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (Стор., І, 1957, 132); Довго сидів старий з якимсь обірванцем у маленькій затоці біля Кара-Дагу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 66); // Убога, незаможна людина; злидень. * Образно. Якби я не друкував своїх "Гайдамаків", то воно б не треба і передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців (Шевч., І, 1963, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обірванець | обірванці |
Родовий | обірванця | обірванців |
Давальний | обірванцеві, обірванцю | обірванцям |
Знахідний | обірванця | обірванців |
Орудний | обірванцем | обірванцями |
Місцевий | на/у обірванці, обірванцеві | на/у обірванцях |
Кличний | обірванцю | обірванці |