оголений
ОГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголити. В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар 'єрі зацокотіли кілька десятків підків (Головко, II, 1957, 570); В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі.. оголені по плечі руки (Ткач, Жди.., 1959, 63); // у знач. прикм. Кострубаті й присадкуваті верби з обох боків дороги міцно чіплялися оголеним корінням за землю (Коцюб., І, 1955, 308); Входять козаки з оголеними шаблями (Корн., І, 1955, 235); - Значить, лівий фланг оголений, - майнуло в голові комбрига, - і німець пішов саме сюди (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); * Образно. В ній [пісні] - оголена людська душа, - яка мучиться й страждає (Ю. Янов., IV, 1959, 111).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оголений | оголена | оголене | оголені |
Родовий | оголеного | оголеної | оголеного | оголених |
Давальний | оголеному | оголеній | оголеному | оголеним |
Знахідний | оголений, оголеного | оголену | оголене | оголені, оголених |
Орудний | оголеним | оголеною | оголеним | оголеними |
Місцевий | на/у оголеному, оголенім | на/у оголеній | на/у оголеному, оголенім | на/у оголених |