однокашник
ОДНОКАШНИК, а, ч., розм. Товариш по навчанню, військовій службі і т. ін. Зустріч старих однокашників одразу ж дала й негативні наслідки. Забалакавшись, вони фактично прогавили обхід ортопедичного відділу (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 144); Тепер він ходив з хати в хату. Тут жили його земляки, його колишні однокашники, товариші (Чаб., Тече вода.., 1961, 19); Солдати із заздрістю дивилися на свого однокашника, заглядалися на Верону, бо мало кому з них таланило на такі відвідини (Томч., Жменяки, 1964, 237).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | однокашник | однокашники |
Родовий | однокашника | однокашників |
Давальний | однокашникові, однокашнику | однокашникам |
Знахідний | однокашника | однокашників |
Орудний | однокашником | однокашниками |
Місцевий | на/у однокашнику, однокашникові | на/у однокашниках |
Кличний | однокашнику | однокашники |