одноклубник
ОДНОКЛУБНИК, а, ч. Той, хто належить до одного спортивного клубу, товариства. Вигравши обидві зустрічі.., спартаківці Києва здобули право на зустріч із своїми московськими одноклубниками (Спорт.., 1958,71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одноклубник | одноклубники |
Родовий | одноклубника | одноклубників |
Давальний | одноклубникові, одноклубнику | одноклубникам |
Знахідний | одноклубника | одноклубників |
Орудний | одноклубником | одноклубниками |
Місцевий | на/у одноклубнику, одноклубникові | на/у одноклубниках |
Кличний | одноклубнику | одноклубники |