одноосібний
ОДНООСІБНИЙ, а, е. Належний одній особі; індивідуальний. Селянин побачив перевагу колективного господарства, на засадах ленінської кооперації, перед бідним одноосібним господарством (Кучер, Трудна любов, 1960, 123).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одноосібний | одноосібна | одноосібне | одноосібні |
Родовий | одноосібного | одноосібної | одноосібного | одноосібних |
Давальний | одноосібному | одноосібній | одноосібному | одноосібним |
Знахідний | одноосібний, одноосібного | одноосібну | одноосібне | одноосібні, одноосібних |
Орудний | одноосібним | одноосібною | одноосібним | одноосібними |
Місцевий | на/у одноосібному, одноосібнім | на/у одноосібній | на/у одноосібному, одноосібнім | на/у одноосібних |