ожилий
ОЖИЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до ожити. Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Ю. Янов., II, 1954, 99); Поїзд мчить між стінами ще безлистих, але вже ожилих, вируючих живими соками життя дерев (Коз., Листи.., 1967, 277); Навіть при безвітряній погоді шепотіли щось своє, потаємне ожилі по весні осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 401).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ожилий | ожила | ожиле | ожилі |
Родовий | ожилого | ожилої | ожилого | ожилих |
Давальний | ожилому | ожилій | ожилому | ожилим |
Знахідний | ожилий, ожилого | ожилу | ожиле | ожилі, ожилих |
Орудний | ожилим | ожилою | ожилим | ожилими |
Місцевий | на/у ожилому, ожилім | на/у ожилій | на/у ожилому, ожилім | на/у ожилих |