озолочений
ОЗОЛОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до озолотити. Вранці озолочена сонцем відмолоджена природа запишалася сліпучо-зеленими хвилястими просторами ставківських бурякових плантацій (Кач., Вибр., 1947, 54); // у знач. прикм. Марино простосерда! Нащо ти Із рідних лук рокована піти До панських озолочених покоїв? (Рильський, II, 1956, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | озолочений | озолочена | озолочене | озолочені |
Родовий | озолоченого | озолоченої | озолоченого | озолочених |
Давальний | озолоченому | озолоченій | озолоченому | озолоченим |
Знахідний | озолочений, озолоченого | озолочену | озолочене | озолочені, озолочених |
Орудний | озолоченим | озолоченою | озолоченим | озолоченими |
Місцевий | на/у озолоченому, озолоченім | на/у озолоченій | на/у озолоченому, озолоченім | на/у озолочених |