окличний
ОКЛИЧНИЙ, а, е. Який виражає оклик. На письмі закінчені висловлювання - фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання. Ці розділові знаки відповідають стверджуючій, окличній, питальній інтонаціям (Худ. чит.., 1955, 115).
@ Окличне речення - речення, яке виражає емоціонально-вольові прояви того, хто говорить, і вимовляється з підвищеною інтонацією.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окличний | оклична | окличне | окличні |
Родовий | окличного | окличної | окличного | окличних |
Давальний | окличному | окличній | окличному | окличним |
Знахідний | окличний, окличного | окличну | окличне | окличні, окличних |
Орудний | окличним | окличною | окличним | окличними |
Місцевий | на/у окличному, окличнім | на/у окличній | на/у окличному, окличнім | на/у окличних |