окостенілий
ОКОСТЕНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до окостеніти. Захар перший рубонув окостенілу деревину, липа загула, тріснула (Горд., Чужу ниву.., 1947, 228); Після важкої, нелюдської роботи в лісі Микола повертається додому знесилений, задубілий від холоду.. Окостенілі неслухняні ноги ледве тримають його, рухи скуті, погано координовані (З глибин душі, 1959, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окостенілий | окостеніла | окостеніле | окостенілі |
Родовий | окостенілого | окостенілої | окостенілого | окостенілих |
Давальний | окостенілому | окостенілій | окостенілому | окостенілим |
Знахідний | окостенілий, окостенілого | окостенілу | окостеніле | окостенілі, окостенілих |
Орудний | окостенілим | окостенілою | окостенілим | окостенілими |
Місцевий | на/у окостенілому, окостенілім | на/у окостенілій | на/у окостенілому, окостенілім | на/у окостенілих |