окрайок
ОКРАЙОК, йка, ч., розм., рідко. 1. Крайня, кінцева частина чого-небудь. Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] між деревами чималу череду свиней (Морд., І, 1958, 108); Він вперто ішов і йшов, бо з-за Долу поволі піднімалась темна, з сивими окрайками хмара (Кол., Терен.., 1959, 369); // Невелика частина, шматок, відрізок чого-небудь. - А вони все придивлялися, чи не з 'їла бува ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 319).
2. Те саме, що окраєць 1. - Оце й усе, що є, - винесла вона ще раз окрайок пухкенького хліба (Досв., Вибр., 1959, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окрайок | окрайки |
Родовий | окрайка | окрайків |
Давальний | окрайкові, окрайку | окрайкам |
Знахідний | окрайок | окрайки |
Орудний | окрайком | окрайками |
Місцевий | на/у окрайку | на/у окрайках |
Кличний | окрайку | окрайки |
окрайка
ОКРАЙКА, и, ж. Те саме, що крайка 2, 3. Я не забув: як на фронт виїжджали, вийшла [мати] похила до тину, довго стояла, рукою махала, рвала окрайку хустини (Рудь, Дон. зорі, 1958, 33); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв., 1954, 68); Золотою окрайкою гарною стан свій Підперезала [Еос], чоло вповила дорогим покривалом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окрайка | окрайки |
Родовий | окрайки | окрайок |
Давальний | окрайці | окрайкам |
Знахідний | окрайку | окрайки |
Орудний | окрайкою | окрайками |
Місцевий | на/у окрайці | на/у окрайках |
Кличний | окрайко | окрайки |