округлий
ОКРУГЛИЙ, а, е. Який має закруглені форми, лінії, обриси. Біля округлого валу стояли Видний.. й двоє у поіржавілих куртках гірників з лопатами (Досв., Вибр., 1959, 323); Ворушиться од вітру округле вирізне листя (Ільч., Вибр., 1948, 40); Федір читав і знову перечитував цього листа, написаного ретельним округлим почерком (Руд., Вітер.., 1958, 428); // Позбавлений різкості; плавний, повільний, розмірений (про рухи і т. ін.). З почуттям власної вищості, з виразом невимовного презирства до того темного хлопства, що так не личив його котячому видові, пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і.. вступив у канцелярію (Коцюб., І, 1955, 195); Петро згадав мимоволі Степана, дотепного, ловкого Степана, його округлі жести, його красивий голос і пошкодував, що немає з ним товариша (Загреб., Спека, 1961, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | округлий | округла | округле | округлі |
Родовий | округлого | округлої | округлого | округлих |
Давальний | округлому | округлій | округлому | округлим |
Знахідний | округлий, округлого | округлу | округле | округлі, округлих |
Орудний | округлим | округлою | округлим | округлими |
Місцевий | на/у округлому, округлім | на/у округлій | на/у округлому, округлім | на/у округлих |