оманний
ОМАННИЙ, а, е. Те саме, що оманливий. Розказують, що десь, колись, над морем Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні, А звідси й назва давня та пішла (Рильський, Наша сила, 1952, 85); Коли ж придивився до дівчини ближче, то переконався, що її хрупкість оманна (Вільде, На порозі, 1955, 231); Ось і подвір 'я Марічки, приколисане сплетінням тіней і оманним нічним сяйвом (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оманний | оманна | оманне | оманні |
Родовий | оманного | оманної | оманного | оманних |
Давальний | оманному | оманній | оманному | оманним |
Знахідний | оманний, оманного | оманну | оманне | оманні, оманних |
Орудний | оманним | оманною | оманним | оманними |
Місцевий | на/у оманному, оманнім | на/у оманній | на/у оманному, оманнім | на/у оманних |