основоположний
ОСНОВОПОЛОЖНИЙ, а, е, книжн. Який визначає основні положення чого-небудь, дає основу чому-небудь; основний. Основоположну роль у розвитку матеріалістичної естетики на Україні зіграв великий народний поет Тарас Шевченко (Рад. літ-во, 6, 1960, 33); Основоположним для КПРС і всіх братніх комуністичних і робітничих партій є висновок В. І. Леніна про те, що партія несе відповідальність за кожного свого члена, а кожний член партії - за партію в цілому (Ком. Укр., 4, 1970, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | основоположний | основоположна | основоположне | основоположні |
Родовий | основоположного | основоположної | основоположного | основоположних |
Давальний | основоположному | основоположній | основоположному | основоположним |
Знахідний | основоположний, основоположного | основоположну | основоположне | основоположні, основоположних |
Орудний | основоположним | основоположною | основоположним | основоположними |
Місцевий | на/у основоположному, основоположнім | на/у основоположній | на/у основоположному, основоположнім | на/у основоположних |