осоловілий
ОСОЛОВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осоловіти. Ясно-червоні лиця, певне, від вітру, набубнявіли. Досвідченим оком, осоловілим поглядом провіряли ріллю (Горд., Дівчина.., 1954, 128); Вже після того, як випито було чимало і осоловілий батюшка завів старовинних козацьких пісень, .. було запрошено до столу й Гаркушу (Гончар, II, 1959, 347); Харкевич прокинувся і довго дивився осоловілими очима в сірий морок напівтемного каземату (Голов., Тополя.., 1965, 447).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осоловілий | осоловіла | осоловіле | осоловілі |
Родовий | осоловілого | осоловілої | осоловілого | осоловілих |
Давальний | осоловілому | осоловілій | осоловілому | осоловілим |
Знахідний | осоловілий, осоловілого | осоловілу | осоловіле | осоловілі, осоловілих |
Орудний | осоловілим | осоловілою | осоловілим | осоловілими |
Місцевий | на/у осоловілому, осоловілім | на/у осоловілій | на/у осоловілому, осоловілім | на/у осоловілих |