осоромлювати
ОСОРОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСОРОМИТИ, млю, миш; мн. осоромлять; рідко ОСОРОМЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось. [Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота.. не осоромила тебе привселюдно!.. (Кроп., II, 1958, 59); Що варто було оцьому дідуганові прилюдно осоромити мірошника, зім'яти його гордість, коли той одягнувся в дорогі дарунки (Стельмах, І, 1962, 148); // перев. док. Не виправдати чиїх-небудь надій, сподівань. - В мене є така пропозиція: доручити цю роботу Євгенові.. Як ти, Євгене, згодний? Не осоромиш нас? (Донч., VI, 1957, 80); Клара не осоромить свого чоловіка навіть в найбільш вишуканому товаристві (Руд., Остання шабля, 1959, 345); // Покривати соромом, ганьбою. [Валент:] Я їм скажу промову. Ти побачиш - я імені твого не осоромлю (Л. Укр., III, 1952, 301); - Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (Жур., Дорога.., 1952, 301).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осоромлюю | осоромлюємо |
2 особа | осоромлюєш | осоромлюєте |
3 особа | осоромлює | осоромлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осоромлюватиму | осоромлюватимемо |
2 особа | осоромлюватимеш | осоромлюватимете |
3 особа | осоромлюватиме | осоромлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осоромлював | осоромлювали |
Жіночий рід | осоромлювала | |
Середній рід | осоромлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осоромлюймо | |
2 особа | осоромлюй | осоромлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | осоромлюючи | |
Минулий час | осоромлювавши |