осоружний
ОСОРУЖНИЙ, а, е, розм. Остогидлий, немилий. Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні! Їм аби знущатися над нашим братом, верховодити (Мирний, IV, 1955, 61); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (Мак., Вибр., 1954, 41); // Огидний, бридкий. Максим дивився у минуле, як у дзеркало.. Чи було то втішне, чи осоружне видовисько, він змовчував (Рибак, Час.., 1960, 689); Вони [бакенбарди] йому ніколи не подобались, а сьогодні, коли в грудях кипіла злість на сина, видалися просто осоружними (Добр., Тече річка.., 1961, 56); // Проклятий, ненависний. З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Стор., І, 1957, 367); Жаль тільки, що згайнувалася, пройшла її молодість, загинув чоловік і змарнувалося життя на чужій осоружній роботі (Коз., Вісімсот.., 1953, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осоружний | осоружна | осоружне | осоружні |
Родовий | осоружного | осоружної | осоружного | осоружних |
Давальний | осоружному | осоружній | осоружному | осоружним |
Знахідний | осоружний, осоружного | осоружну | осоружне | осоружні, осоружних |
Орудний | осоружним | осоружною | осоружним | осоружними |
Місцевий | на/у осоружному, осоружнім | на/у осоружній | на/у осоружному, осоружнім | на/у осоружних |