остовпіло
ОСТОВПІЛО. Присл. до остовпілий 2. Еріх Лешнер стояв остовпіло. Невже йому можуть дати землю? Невже цей офіцер казав правду? (Собко, Запорука.., 1952, 42); - Сідай, сідай, синашу! - масно заговорив Жежеря, коли він остовпіло кліпав очима біля дверей - від збентеження, від яскравого світла (Речм., Весн. грози, 1961, 139).
остовпіти
ОСТОВПІТИ, ію, ієш, док. Втратити здатність рухатися, раптово завмерти від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін. Мотуз остовпів і не міг і слова промовить (Н.-Лев., IV, 1956, 224); Тихін.. щось місив у ночвах на лаві. Як тільки рипнули двері, став і повернув голову, та так і остовпів (Головко, II, 1957, 151); Поява Запорожця так вразила Вітрову, що вона в першу хвилину навіть не розгубилася, а просто остовпіла (Бурл., Напередодні, 1956, 85).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остовпію | остовпіємо |
2 особа | остовпієш | остовпієте |
3 особа | остовпіє | остовпіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | остовпів | остовпіли |
Жіночий рід | остовпіла | |
Середній рід | остовпіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остовпіймо | |
2 особа | остовпій | остовпійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | остовпівши |