осінь
ОСІНЬ, осені, ж. Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Шевч., II, 1963, 336); Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (Гончар, III, 1959, 132); // перен. Час наближення старості, згасання почуттів, життя. А тепер, на осені життя, Між погрозних одсвітів багряних.., Уночі до краю, до кінця Зрозумів я, що життя кінчиться (Рильський, І, 1956, 254).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осінь | осені |
Родовий | осені, осени | осеней |
Давальний | осені | осеням |
Знахідний | осінь | осені |
Орудний | осінню | осенями |
Місцевий | на/у осені | на/у осенях |
Кличний | осене | осені |