отоді
ОТОДІ, присл., розм. Підсил. до тоді; ось тоді; от тоді. Так отак хіба, небого? Ні ти нас не знаєш, Ні ми тебе. А поживеш, Роздивишся в хаті, Та й ми тебе побачимо, - Отоді й за плату (Шевч., І, 1963, 313); Думав [Давид] про Матюху з його компанією, про позавчорашній сход, про збори в себе в хаті, отоді, увечері (Головко, II, 1957, 78); - Отоді за лісом мене вцілив печеніг... стрілою в груди... Але я вистояв (Скл., Святослав, 1959, 18).