отруя
ОТРУЯ, ї, ж., діал. Отрута. Як безсильна дитина протягнув до неї руки. - Ходи! - Не можу, бо ти отруя! (Стеф., І, 1949, 106); * Образно. Йому здавалось.., що якась немилосердна рука з корінням вириває з його серця дорогі, чисті і світлі чуття, а в пороблені через те рани вливає гірку отрую ненависті та погорди до людей (Фр., III, 1950, 382).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отруя | отруї |
Родовий | отруї | отруй |
Давальний | отруї | отруям |
Знахідний | отрую | отруї |
Орудний | отруєю | отруями |
Місцевий | на/у отруї | на/у отруях |
Кличний | отрує | отруї |