офіцер
ОФІЦЕР, а, ч. Особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від молодшого лейтенанта до полковника включно. Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Л. Укр., III, 1952, 620); Я бачив, як тяжко поранений офіцер зв'язку скаче з наказом, встигає передати командирові наказ і тут же падає мертвий (Сміл., Сашко, 1957, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | офіцер | офіцери |
Родовий | офіцера | офіцерів |
Давальний | офіцерові, офіцеру | офіцерам |
Знахідний | офіцера | офіцерів |
Орудний | офіцером | офіцерами |
Місцевий | на/у офіцері, офіцерові | на/у офіцерах |
Кличний | офіцере | офіцери |