охоронник
ОХОРОННИК, а, ч. Те саме, що охоронець 1. Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Шовк., Інженери, 1956, 374); Коли заарештований під конвоєм охоронника зник у коридорі, до кабінету слідчого зайшов з сусідньої кімнати його помічник (Кол., Терен.., 1959, 261); Не дуже радувало те, що невдалік, на сірій дорозі, купкою стояли охоронники, а серед них виділявся немолодий.. старший стражник (Стельмах, І, 1962, 573).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | охоронник | охоронники |
Родовий | охоронника | охоронників |
Давальний | охоронникові, охороннику | охоронникам |
Знахідний | охоронника | охоронників |
Орудний | охоронником | охоронниками |
Місцевий | на/у охороннику, охоронникові | на/у охоронниках |
Кличний | охороннику | охоронники |