ощастити
ОЩАСТИТИ, ощащу, ощастиш, док., перех., заст. Ощасливити. Яків прийшов тверезий, не лаяв, не гримав на неї, і цього було досить, щоб ощастити Машку на ввесь вечір (Л. Янов., І, 1959, 255); * Образно. Ти [весна] все не йдеш, і заклик наш даремний, Хоть [хоч] час давно настав твого приходу. Чому ж не хочеш ощас-тить природу? (Сам., І, 1958, 117).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ощащу | ощастимо |
2 особа | ощастиш | ощастите |
3 особа | ощастить | ощастять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ощастив | ощастили |
Жіночий рід | ощастила | |
Середній рід | ощастило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ощастімо | |
2 особа | ощасти | ощастіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ощастивши |