п'ятерик
П'ЯТЕРИК, а, ч. 1. Старовинна російська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць. Чумаки, що ходили в Крим по сіль, робили зарубки на мажі. Так, наприклад, у чернігівських чумаків одна зарубка дорівнювала 5 пудам солі - п'ятерику (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 58); - Винні ми йому? - спитав Хома. - Аякже! За баржу не заплачено та дров узято п'ятериків з півсотні недавно... (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 411).
2. розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин; // П'ять коней в одній запряжці. Тогді [тоді] чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис, 1864, № 1408).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | п'ятерик | п'ятерики |
Родовий | п'ятерика | п'ятериків |
Давальний | п'ятерикові, п'ятерику | п'ятерикам |
Знахідний | п'ятерик | п'ятерики |
Орудний | п'ятериком | п'ятериками |
Місцевий | на/у п'ятерику | на/у п'ятериках |
Кличний | п'ятерику | п'ятерики |