пал
ПАЛ1, у, ч. 1. Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. Шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям [пожежі], в диму та курищі, в гарячім від палу повітрі (Мирний, IV, 1955, 293); Сонце хилиться до обрію, кидаючи землі і людям останній свій пал (Чаб., Тече вода.., 1961, 10); Пал мартена дихнув на мене (Смолич, День.., 1950, 242); // Дуже гаряча літня пора; спека. В золотих житах налитих, мов огнем, липневим палом, Ось пливе він, мов на хвилях, на комбайні за штурвалом (Перв., II, 1958, 48).
2. Дуже висока температура тіла при захворюванні. [Р у ф і н:] У хаті гірше, - душно, млосно якось. У мене пал тепер (Л. Укр., II, 1951, 391); У колисці, бачу я, Спить в палу мале хлоп'я (Щог., Поезії, 1958, 191); // перен. Гарячковий стан, викликаний хвилюванням, страхом і т. ін. - Краще загинути, ніж так жити! краще загинути, краще загинути! - промовляла Софія в якомусь палу (Л. Укр., ІІІ, 1952, 547); Від його слів гарячий пал обгортав Ярину: їй уклонявся Максим Кривоніс (Панч, Гомон. Україна, 1954, 35); // перен. Рум'янці на обличчі як зовнішній вияв гарячкового стану. Ні з сього ні з того вона навіть шаріється перед бабою, почуває на щоках цей пал розшарілості і від цього зовсім ніяковіє (Гончар, Тронка, 1963, 93).
@ Кидати (кинути) в пал - те саме, що Кидати (кинути, вкидати, вкинути) в жар (див. жар). Від цього дошкульного, найдошкульнішого запитання його аж кинуло в пал (Смолич, Світанок.., 1953, 165).
3. чого і без додатка, перен. Сильне внутрішнє збудження, піднесення, викликане глибокими почуттями, переживаннями або завзяттям у ставленні до чого-небудь. Вона почутила пал кохання наглий, раптовий (Н.-Лев., IV, 1956, 257); Я ніколи не бачила, щоб люди так сердечно, з душевним палом і вдячністю аплодували людині (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 207); // Пристрасне захоплення чим-небудь. В дощ холодний Ловив колись я окунів, І пал рибальства благородний Так у грудях шалено цвів (Рильський, II, 1946, 106); // Слова, розмова, погляд і т. ін. як вияв глибоких почуттів, завзяття, захоплення тощо. Очі йому нараз побільшали й потемніли, потім замерехтіли, потім зненацька бризнули таким палом, що цього погляду витримати ніхто вже, здавалось, не зміг би (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320); Вона говорить про невідому мені країну з таким палом, якого я не відчував у житті ніколи (Кол., На фронті.., 1959, 23).
Пал серця (душі і т. ін. ) - сильні, пристрасні почуття або прагнення людини. Переплету і обів'ю Любов'ю серця, серця палом Вітчизну-матінку мою, Що доглядала, колихала (Ус., На.. берегах, 1951, 3); Він віддавав ракеті всю свою енергію, весь пал душі, всі знання (Собко, Срібний корабель, 1961, 36).
@ Додавати (додати, піддавати, піддати і т. ін. ) палу - те саме, що Піддавати (піддати, підсипати, підсипати) жару (див. жар). Не раз йому лучались і страти в його гешефтах, але ті страти тілько додавали палу його голові (Фр., III, 1950, 395); Парубок налягає на закаблуки, садячи тропака.. - Ану ще наляж, піддай огню! піддай палу! - кричить дружко (Мирний, III, 1954, 203).
ПАЛ2, а, ч. Паля, чавунна тумба і т. ін., врита в землю біля пристані, до якої канатами прив'язується судно під час стоянки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пал | пали |
Родовий | палу | палів |
Давальний | палові, палу | палам |
Знахідний | пал | пали |
Орудний | палом | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пале | пали |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пал | пали |
Родовий | пала | палів |
Давальний | палові, палу | палам |
Знахідний | пал | пали |
Орудний | палом | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пале | пали |
пала
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пала | пали |
Родовий | пали | пал |
Давальний | палі | палам |
Знахідний | палу | пали |
Орудний | палою | палами |
Місцевий | на/у палі | на/у палах |
Кличний | пало | пали |
палий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | палий | пала | пале | палі |
Родовий | палого | палої | палого | палих |
Давальний | палому | палій | палому | палим |
Знахідний | палий, палого | палу | пале | палі, палих |
Орудний | палим | палою | палим | палими |
Місцевий | на/у палому, палім | на/у палій | на/у палому, палім | на/у палих |
паля
ПАЛЯ, і, ж. 1. Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв'язано вірьовками та.. якось-то хитро та мудро попереплутувано (Кв.-Осн., II, 1956, 174); Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Забіла, Одна сім'я, 1950, 79).
На палях - високо на помості, насланому на спеціально вбиті в грунт стовпи. Убогі хижі на бамбукових палях туляться біля самої води (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).
2. Загострений з обох кінців кілок, який вбивають, вкопують у землю як опору для чого-небудь або як огорожу. Загородили [рибалки] загороду для кухаря, на кухарський курінь, закопали в пісок палі, примостили зверху балку й повішали казани (Н.-Лев., II, 1956, 226); * У порівн. Молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі (Фр., VI, 1951, 132); // перен. Старовинний спосіб смертної кари, при якому засудженого страчували, насаджуючи на такий кілок. [Яким:] Народ так плавом і пливе до Хмельницького. [Золотницький:] На тих, хто повстає, суть шибениці й палі (Гр., II, 1963, 538); Ще тоді, коли Семен із Силантієм переступили поріг до покоїв "царевича", вони були вже засуджені на палю (Ле, Хмельницький, І, 1957, 102).
На палю садовити (саджати, садити, посадити, збивати, збити і т. ін. ) кого - страчувати кого-небудь, насаджуючи на загострений кілок. От вояки були [запорожці]: сто чоловік, а від них тисяча тікає. Його збивають на палю, а він дулі сучить... (Панч, Іду, 1946, 57); - Стривай, пане, - сказав Хліб. - Не віддавай мене на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю, як умерли батько мій і дід (Довж., І, 1958, 250); Сісти (потрапити, піти і т. ін. ) на палю; Сконати (вмерти і т. ін. ) на палі - бути страченим на загостреному кілку. Невже йому роковано загинути тут, у глушині, або наложити головою в козацькому поході, або сісти на палю десь у Стамбулі?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); - Чи його схопили й десь катують? Чи.. давно сконав на палі? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паля | палі |
Родовий | палі | паль |
Давальний | палі | палям |
Знахідний | палю | палі |
Орудний | палею | палями |
Місцевий | на/у палі | на/у палях |
Кличний | пале | палі |
паль
ПАЛЬ, і, ж., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Коцюб., І, 1955, 393).
На паль садовити (саджати, садити, посадити, збивати, збити і т. ін. ) - те саме, що На палю садовити (саджати, садити, посадити, збивати, збити і т. ін. ) (див. паля). [Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль... (Олесь, Вибр., 1958, 429); Стати мов (як і т. ін. ) паль - заклякнути, стати непорушно (від страху, відчаю, здивування і т. ін.). Приведена стала мов паль. Чи страх обезсилив, чи жаль? (Фр., XIII, 1954, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паль | палі |
Родовий | палі | палей |
Давальний | палі | палям |
Знахідний | паль | палі |
Орудний | паллю | палями |
Місцевий | на/у палі | на/у палях |
Кличний | пале | палі |