паненя
ПАНЕНЯ, няти, с. Дитина пана. - Та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! (Вовчок, І, 1955, 22); Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття (Граб., І, 1959, 52); Мати божа! На авто їдуть: пани, паненята, перини, цуценята... (Чорн., Визволення, 1949, 131); * У порівн. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паненя | паненята |
Родовий | паненяти | паненят |
Давальний | паненяті | паненятам |
Знахідний | паненя | паненят |
Орудний | паненям | паненятами |
Місцевий | на/у паненяті | на/у паненятах |
Кличний | паненя | паненята |