партитура
ПАРТИТУРА, и, ж. Сукупність партій багатоголосного музичного твору (для оркестру, хору або ансамблю). Чим більше співаків і краща їх зіспіваність, тим повніше, багатоманітніше розквітчана хорова партитура (Нар. творч. та етн., 3, 1961, 92); - Певне, опера трохи затяглася. Кажуть же, новий склад виконавців, незавчені партитури (Ле, В снопі.., 1960, 123); // Нотна книга із записом усіх партій такого твору. Із специфічно диригентських дисциплін слід назвати такі: тактування, читання партитури (Осн.. диригув., 1960, 4); Тільки прибув він [учитель] у село, повиймав та порозкладав у своїй квартирі книжки, камертони та всякі партитури - зразу закипіла робота (Вас., І, 1959 135); // Програма яких-небудь дій виконавця у драматичному спектаклі. Можна було б скласти цілу партитуру пластичних виразів найрізноманітнішої гами почуттів у різних ролях Саксаганського (Минуле укр. театру, 1953, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | партитура | партитури |
Родовий | партитури | партитур |
Давальний | партитурі | партитурам |
Знахідний | партитуру | партитури |
Орудний | партитурою | партитурами |
Місцевий | на/у партитурі | на/у партитурах |
Кличний | партитуро | партитури |