ПЕАН, а, ч. 1. У стародавій Греції - хоровий гімн на честь бога або на випадок війни, трауру, а також мелодія цього гімну. Рожеві пальці [дама] на клавіші накладає.. Бурливі тони ллються, клекотять, Якісь погрози, бойові пеани (Фр., XI, 1955, 258); // Хвалебний гімн на честь кого-, чого-небудь. Всю землю він [М. Горький] сходив - і бачив стільки ран, І стільки бачив сліз, що для душі дрібної Несила б їх знести... Та хмари грозової Він був провісником - і їй співав пеан (Рильський, II, 1960, 301); Від краю до краю - визвольні пеани Всім радісну вістку несуть: Народи встають - як бійці, як титани, - І світом старим вже трясуть (Тарн., З дал. дороги, 1961, 58).
2. поет. Те саме, що пеон1 1.