педантизм
ПЕДАНТИЗМ, у, ч. 1. Надмірний формалізм, дріб'язковість у чому-небудь. В роботі він пунктуальний до педантизму (Літ. газ., 14.І 1958, 3).
2. Формалістика в науці, відірване від життя буквоїдство. Часи, в котрих переважає командуюча критика і командуюча граматика, се, звичайно, часи вузького педантизму, схоластики, упадку творчості і упадку доброго стилю в мові (Фр., XVI, 1955, 246); - Вплив клімату й оточення! - з удаваним педантизмом бовкнув Бронек (Л. Укр., III, 1952, 675).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | педантизм | педантизми |
Родовий | педантизму | педантизмів |
Давальний | педантизмові, педантизму | педантизмам |
Знахідний | педантизм | педантизми |
Орудний | педантизмом | педантизмами |
Місцевий | на/у педантизмі | на/у педантизмах |
Кличний | педантизме | педантизми |