пеньок
ПЕНЬОК, нька, ч. 1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев'я і пеньки свіжі (Вовчок, І, 1955, 203); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок, з прожилками-кільцями відкладених літ (Гончар, II, 1959, 385); - Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті! - закричить на остатку Мирон та й затихне... (Мирний, І, 1949, 184); [Платон Гаврилович:] Мабуть, як умреш ти, Федоре, то не скаже вже душа, що в пеньку жила (Вас., III, 1960, 135).
@ До пенька - те саме, що До пня (див. пень). Хома послав Луку в свій ліс надрати лика; А мій Лука За ликом увесь ліс очистив, до пенька! (Бор., Тв., 1957, 175); Стояти (сидіти) як пеньок (пеньком) - те саме, що Стояти (сидіти) як пень (див. пень). - О, та у вас тут і помічники є!.. Тільки чого це він сидить, як пеньок? (Тют., Вир, 1964, 36); [Скарбун:] Та не стійте пеньком перед очима. Дзвоніть (Зар., Антеї, 1961, 17); Як пеньок - те саме, що Як пень (див. пень). - А я чогось не вмію плакати, - довірливо признався вчитель. - Ще малим, коли мене били, мовчав, як пеньок (Стельмах, І, 1962, 648).
2. розм. Нижня частина зуба, що викришився, зламався і т. ін.; залишок зіпсованого зуба. Навіть старі приймали участь в забаві. Безжурний регіт трусив їх сивим волоссям, розтягував зморшки та одкривав згнилі пеньки зубів (Коцюб., II, 1955, 354); Недовірливо посміхнувся Гичка, показуючи пеньки почорнілих зубів (Добр., Тече річка.., 1961, 15).
3. перев. мн. Відростки на тілі птаха, з яких росте пір'я. Обскубувати птицю починають з шийки.. Пеньки вискубують за допомогою ножа (Технол. пригот. їжі, 1957, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пеньок | пеньки |
Родовий | пенька | пеньків |
Давальний | пенькові, пеньку | пенькам |
Знахідний | пеньок | пеньки |
Орудний | пеньком | пеньками |
Місцевий | на/у пеньку | на/у пеньках |
Кличний | пеньку | пеньки |