передовірений
ПЕРЕДОВІРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до передовірити; // передовірено, безос. присудк. сл. - Так, кажете, земляки, що не святі горшки ліплять? - весело задирався до опішнянців Андріяка. - Розучились уже святі, - в тон йому відповідали земляки. - Тепер нам передовірено... (Гончар, Таврія, 1952, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | передовірений | передовірена | передовірене | передовірені |
Родовий | передовіреного | передовіреної | передовіреного | передовірених |
Давальний | передовіреному | передовіреній | передовіреному | передовіреним |
Знахідний | передовірений, передовіреного | передовірену | передовірене | передовірені, передовірених |
Орудний | передовіреним | передовіреною | передовіреним | передовіреними |
Місцевий | на/у передовіреному, передовіренім | на/у передовіреній | на/у передовіреному, передовіренім | на/у передовірених |