переможений
ПЕРЕМОЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перемогти. Порубаний, побитий, Переможений в бою, Віддає він цілий табір І лишає честь свою (Олесь, Вибр., 1958, 354); Переможений поглядом її променистих очей, він якось зів'яв (Хижняк, Килимок, 1961, 10); Аркадій мусив прийняти бій з тим напасником, якщо не хотів в очах мирян визнати себе переможеним (Вільде, Сестри.., 1958, 43); // переможено, безос. присудк. сл. У нашій країні вже переможено віспу і малярію (Наука.., 8, 1970, 4); // у знач. ім. переможений, ного, ч. Людина, що зазнала поразки внаслідок чиєї-небудь перемоги. Переможені намагалися покинути ринг непоміченими (Собко, Звич. життя, 1957, 160).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | переможений | переможена | переможене | переможені |
Родовий | переможеного | переможеної | переможеного | переможених |
Давальний | переможеному | переможеній | переможеному | переможеним |
Знахідний | переможений, переможеного | переможену | переможене | переможені, переможених |
Орудний | переможеним | переможеною | переможеним | переможеними |
Місцевий | на/у переможеному, переможенім | на/у переможеній | на/у переможеному, переможенім | на/у переможених |