переможно
ПЕРЕМОЖНО. Присл. до переможний. Коли місто велике Пріама-вождя переможно Ми воювали, - із нас-бо найкращі в той час полягли там (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 60); Знову сили набереться [хвиля], потім зрине і гучна, і бучна, переможно валом сплесне (Л. Укр., І, 1951, 297); На високій щоглі переможно маяв червоний прапор (Ле, Міжгір'я, 1953, 109); Муха Макар переможно зиркнув униз (Панч, II, 1956, 97).