пересторога
ПЕРЕСТОРОГА, и, ж. Те, що перестерігає від чого-небудь (слова, дії, вжиті заходи і т. ін.). - Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу, то, як то кажуть, з чужого злого вчуся свого (Вовчок, VI, 1956, 287); - Дитя! Благословляючи твоє життя, У трудну виряджаючи дорогу, Яку пораду чи пересторогу Я кращу дам, ніж дав собі ти сам? (Рильський, II, 1960, 283); * У порівн. Летять чайки. Уривчасте квиління Висить безлунно в просторах морських, Як тінь зловісна, як пересторога (Бажан, Роки, 1957, 279); // Повідомлення, зауваження, яке попереджає про що-небудь; попередження. Біля афішних тумб юрмляться загорілі, обвішані зброєю степовики, спокійно читають грізні перестороги (Гончар, II, 1959, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пересторога | перестороги |
Родовий | перестороги | пересторог |
Давальний | пересторозі | пересторогам |
Знахідний | пересторогу | перестороги |
Орудний | пересторогою | пересторогами |
Місцевий | на/у пересторозі | на/у пересторогах |
Кличний | пересторого | перестороги |