пересуд
ПЕРЕСУД, у, ч. 1. перев. мн., розм. Висловлювання недоброзичливої думки про чию-небудь поведінку, чиїсь вчинки і т. ін.; поговір. Де можна було на відробіток взяти, де можна було випрохати, скрізь набрались, напозичались жінки, не звертаючи уваги ні на людські пересуди, ні на сором випрошування (Л. Янов., І, 1959, 42); Оленка ніколи не перечила отим усім пересудам. Тільки сміялася (Хотк., II, 1966, 184).
Суди та пересуди; Суд-пересуд - недоброзичливе детальне обговорення чиєї-небудь поведінки, чиїхось дій, вчинків і т. ін. Знову незгода настала у хаті, знову сопуче мовчання, суди та пересуди на стороні (Мирний, І, 1954, 232); По селу йшли суди та пересуди, хто сміявся, хто кепкував, а були й такі, що навіть лаялись (Збан., Малин. дзвін, 1958, 241); Ненька зітхає, а батенько лає; Слава недобра про мене біжить... Суд-пересуд... Але все те минає (Пісні та романси.., II, 1956, 199).
2. рідко. Те саме, що забобон. Порве [наймит] шкарлющі пересуду - І вольний, власний лан Ти знов оратимеш - властивець свого труду, І в власнім краю сам свій пан! (Фр., X, 1954, 44).
3. заст. Повторний суд; // Мито з підсудного. Не будеш пересудів брати (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пересуд | пересуди |
Родовий | пересуду | пересудів |
Давальний | пересудові, пересуду | пересудам |
Знахідний | пересуд | пересуди |
Орудний | пересудом | пересудами |
Місцевий | на/у пересуді | на/у пересудах |
Кличний | пересуде | пересуди |