пинхва
ПИНХВА, и, ж., заст. Груба, безглузда витівка, під час якої вдувають через паперову трубку дим тліючої вати в ніс сонного, а також така трубка. * Образно. Гінець Явтух Чкурнув, що мав сили, З листом об тім, Що туркам всім Пинхву в ніс встромили (Г.-Арт., Байки.., 1958, 164); // перен. Що-небудь підступне, неприємне; каверза. Як розглядів наш Забрьоха таку пинхву, як скочить із-за стола, як вибіжить з хати! (Кв.-Осн., II, 1956, 157).
Дати (задати, піднести) пинхви (пинхву) - вдіяти що-небудь підступне, неприємне для іншої особи. Чухають [люди] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Кв.-Осн., II, 1956, 135); - Тобі, мабуть, треба такої, щоб давала щодня стусанів у потилицю! - Ого-го! Нехай спробує! Я задам їй такої.. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (Н.-Лев., І, 1956, 345).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пинхва | пинхви |
Родовий | пинхви | пинхв |
Давальний | пинхві | пинхвам |
Знахідний | пинхву | пинхви |
Орудний | пинхвою | пинхвами |
Місцевий | на/у пинхві | на/у пинхвах |
Кличний | пинхво | пинхви |