письменний
ПИСЬМЕННИЙ, а, е. Який уміє читати, писати; грамотний. Перебралась дячиха у хату до сироти, стала йому за матір, і господарює, і дбає; навчила його ласкою всьому доброму і письму, бо ще й письменна була (Стор., І, 1957, 135); Трапили на мужика письменного, і той прочитав [карточку] (Март., Тв., 1954, 187); Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир (Довж., Зач. Десна, 1957, 462); // у знач. ім. письменний, ного, ч.; письменна, ної, ж. Грамотна людина. - Десять літ В сухих пустелищах Аралу Ковтав солдатський хліб і піт . - Дивись, я думав, - ти з письменних! - Та вмію трохи (Бажан, Роки, 1967, 243).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | письменний | письменна | письменне | письменні |
Родовий | письменного | письменної | письменного | письменних |
Давальний | письменному | письменній | письменному | письменним |
Знахідний | письменний, письменного | письменну | письменне | письменні, письменних |
Орудний | письменним | письменною | письменним | письменними |
Місцевий | на/у письменному, письменнім | на/у письменній | на/у письменному, письменнім | на/у письменних |