письмовник
ПИСЬМОВНИК, а, ч., заст. Збірник зразків для листування. [Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...» (Корн., II, 1955, 57); У давнину в нас були вельми популярні, а в декотрих країнах видаються й нині так звані письмовники. В них можна було знайти зразки листів мало не на всі випадки життя (Наука.., 9, 1970, 61); // У XVIII ст. - довідник для самоосвіти з мови і літератури.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | письмовник | письмовники |
Родовий | письмовника | письмовників |
Давальний | письмовникові, письмовнику | письмовникам |
Знахідний | письмовник | письмовники |
Орудний | письмовником | письмовниками |
Місцевий | на/у письмовнику | на/у письмовниках |
Кличний | письмовнику | письмовники |