плаксій
ПЛАКСІЙ, я, ч., розм. 1. Те саме, що плакса. - Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (Фр., VI, 1951, 178); Катруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (Донч., VI, 1957, 426).
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, - весна минеться (Бойч., Молодість, 1949, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плаксій | плаксії |
Родовий | плаксія | плаксіїв |
Давальний | плаксієві, плаксію | плаксіям |
Знахідний | плаксія | плаксіїв |
Орудний | плаксієм | плаксіями |
Місцевий | на/у плаксії | на/у плаксіях |
Кличний | плаксію | плаксії |