плачений
ПЛАЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до платити 1-3; // плачено, безос. присудк. сл. - Уже що тим докторам плачено.. - не злічити! (Л. Укр., III, 1952, 603); * Образно. - За кожний цей кілометр великою кров'ю плачено, - несподівано гірко озвався Кукурєчний (Перв., Дикий мед, 1963, 485).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що платний 2. Ті слова нищівні Галанові Не до серця зрадникам-піїтам, Зашипіли ватіканські гноми, Плачені співці митрополита (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 127).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плачений | плачена | плачене | плачені |
Родовий | плаченого | плаченої | плаченого | плачених |
Давальний | плаченому | плаченій | плаченому | плаченим |
Знахідний | плачений, плаченого | плачену | плачене | плачені, плачених |
Орудний | плаченим | плаченою | плаченим | плаченими |
Місцевий | на/у плаченому, плаченім | на/у плаченій | на/у плаченому, плаченім | на/у плачених |