поблукати
ПОБЛУКАТИ, аю, аєш, док. Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати (Гр., II, 1963, 119); - Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю (Тют., Вир, 1964, 436); // Ходити, їздити і т. ін. якийсь час, не знаючи шляху, напрямку. Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері (Коцюба, Нові береги, 1959, 94); // Їздити по світу якийсь час, часто змінюючи місцеперебування. Мало жив я, та чимало Поблукав по світу (Граб., І, 1959, 583); Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан (Шер., У день.., 1962, 55).
@ Поблукати очима (поглядом) - те саме, що Блукати очима (поглядом) якийсь час (див. блукати). Джмелик присів на лаву, поблукав поглядом по стінах (Тют., Вир, 1964, 539).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблукаю | поблукаємо |
2 особа | поблукаєш | поблукаєте |
3 особа | поблукає | поблукають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поблукав | поблукали |
Жіночий рід | поблукала | |
Середній рід | поблукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблукаймо | |
2 особа | поблукай | поблукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поблукавши |