побувка
ПОБУВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що побивка. - Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: - У нас сила. Кордон на замку (Тют., Вир, 1964, 302); Того року він.. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (Минко, Моя Минківка, 1962, 75); От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Смолич, Мир.., 1958, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побувка | побувки |
Родовий | побувки | побувок |
Давальний | побувці | побувкам |
Знахідний | побувку | побувки |
Орудний | побувкою | побувками |
Місцевий | на/у побувці | на/у побувках |
Кличний | побувко | побувки |