побути
ПОБУТИ, уду, удеш, док. 1. Заїхати, зайти кудись відвідати кого-, що-небудь на якийсь час. Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію, а також побути на селі (Коцюб., III, 1956, 361); Василь Гаврилович вже одягався, коли раптом приїхала Тася з сином, щоб побути в батьків (Дмит., Розлука, 1957, 111).
2. Перебувати, бути де-небудь якийсь час. - Моя голубко, я при тобі побуду. При такій недузі самій не можна (Вовчок, І, 1955, 155); Нехай, серце, побуде на мені твоя хустка, бо вже не встигну другою зав'язатись (Н.-Лев., II, 1956, 111); Глянув [Ясен] на наручний годинник й обернувся до худорлявого, значно нижчого за себе зростом військового, що стояв у дверях: - Є ще час, Романе, побудемо в коридорі (Крот., Сини.., 1948, 10).
3. Бути якийсь час у якому-небудь стані, становищі і т. ін. Чи то треба [приїхати] для чого виразного, чи так, щоб побачитись і побути вкупі? (Л. Укр., V, 1956, 334); - .А де ж [Петро]? - не втерпіла Тамара. Людмила відповіла: - Нехай. Зараз йому краще побути на самоті (Головко, І, 1957, 485).
4. Існувати якийсь час. Народилися недільні школи.. Недовго ті школи побули, не знать було, чи й діло яке зробили (Мирний, III, 1954, 187).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побуду | побудемо |
2 особа | побудеш | побудете |
3 особа | побуде | побудуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побув | побули |
Жіночий рід | побула | |
Середній рід | побуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побудьмо | |
2 особа | побудь | побудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побувши |
побут
ПОБУТ, у, ч. 1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., II, 1959, 241); Народний побут у фільмах О. Довженка зображений у зв'язку з революцією, з боротьбою трудящих за нове життя (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 30); // Повсякденне життя. Сержант Перова писала про побут рідної частини, санобробку ран, транспортування із бою (Ю. Янов., II, 1954, 9); В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу.. і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют., Вир, 1964, 149).
@ Входити (увійти) в побут див. входити.
2. діал. Проживання. Поранкові проходи на гори в ліс - це була найкраща часть [частина] мойого побуту літом у родичів (Коб., III, 1956, 25); Ця безупинна зміна місця побуту руйнувала його [Степана] родичів (Круш., Буденний хліб.., 1960, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побут | побути |
Родовий | побуту | побутів |
Давальний | побутові, побуту | побутам |
Знахідний | побут | побути |
Орудний | побутом | побутами |
Місцевий | на/у побуті | на/у побутах |
Кличний | побуте | побути |